Сьогодні я розповім вам історію про моточок ниток. Чи бачили ви такі моточки в мами, бабусі чи сестрички? Ці ниточки використовують для вишивання.
Народився наш Фіолетовий Моточок на великій фабриці серед інших своїх братиків і сестричок. Їх сортували і пакували в пакетики, коробочки і великі пакунки. Вони солодко спали, притулившись одне до одного голівоньками, поки машини розвозили їх до місця призначення.
Так Фіолетовий Моточок опинився у великому магазині, де продавали різноманітні моточки, катушечки, голочки, бісеринки, наперсточки та все-все інше, призначене для шиття, вишивання. Рукоділля… Він радів, бо з великої вітрини йому було весело розглядати величезну магазинну залу. Але невдовзі Моточок побачив, що з коробочки, в якій він приїхав з фабрики, всіх його братиків і сестричок розкупили. Він залишився сам. Продавець переклав його до іншої коробочки, яка теж стояла на вітрині. Незабаром все повторилось. Інші моточки купували, а його—ні! Фіолетовий Моточок засумував. Потім сталося лихо. Коли його в наступний раз перекладали до іншої коробочки, він сердився і пручався, тому вислизнув з рук Продавця і впав на брудну підлогу. На нього навіть хтось наступив ногою…
Потім дбайлива Прибиральниця підняла бідолаху, ретельно обтрусила і поклала його до великої картонної коробки, яка стояла збоку від вітрини. Фіолетовий Моточок засумував ще більше, адже звідси вже нічого не було видно…
В цю коробку складали моточки з якимись вадами, тому покупці рідко заглядали сюди.
Моточки часто хникали і вередували, навіть сварилися між собою, але Стара Картонна Коробка була дуже терплячою і мудрою, тому могла швидко зупинити всяке непорозуміння.
—Будьте слухняними і вчіться чекати. Ви обов’язково потрапите в чудові руки! Ви призначені дарувати радість!—невтомно повторювала вона.
Фіолетовий Моточок лежав на дні коробки і розмірковував над цими словами. «Як же він може подарувати комусь радість, коли він брудний, непримітний і ні на що непотрібний?» Спочатку він дуже заздрив тим моточкам, яких купували. Але Стара Картонна Коробка так щиро раділа за них, що невдовзі й сам Фіолетовий Моточок перейнявся цією радістю. А через радість за своїх братиків в ньому з’явилася надія, що й для нього настане день перемін…
Одної ночі, коли моточки спокійно спали під кришкою картонної коробки, в магазині почався великий переполох. Сюди заліз якийсь хижий звір з великими зубами. Він наробив шкоди на полицях магазина і, натрапивши на картонну коробку, почав її гризти. Стара Картонна Коробка стійко захищала своїх мешканців, але звір таки прогриз її нижній кутик і вхопив за чубчик Фіолетового Моточка.
Фіолетовий Моточок опирався з усіх сил, бо розумій: якщо звір витягне його з коробки, то потім прогризе ще більшу дірку і знищить всіх його братиків. На щастя, в цей час нагодився сторож. І звіра було переможено! Хазяїн зробив Старій Картонній Коробці прев’язку скочем. І знов поскладав у неї моточки ниток. Він довго з жалем тримав у руках Фіолетовий Моточок.
« І викинути шкода… І кому ж він такий буде потрібний?!» Але таки не викинув, а поклав назад у картонну коробку, на самий верх.
В цей день сталося довгождане! Добрі Руки ніжно взяли Фіолетовий Моточок і сказали:
—Я хочу його у вас купити!
—Вибачте, я тут лише продавець, а не господар —була відповідь. —Тому я не можу запропонувати вам меншу ціну за цей моточок, хоча він брудний і пошкоджений. Може ви підберете щось інше?
—Не хвилюйтесь. Я заплачу належну ціну! — відповіли Добрі Руки. — Він мені дуже потрібний, бо я вже довго шукаю моточок саме такого кольору.
Фіолетовий Моточок в очікуванні лежав на прилавку.
—Прощавай! —гукнула Стара Картонна Коробка. —Я дуже радію за тебе!
—А як же ти? —запитав Фіолетовий Моточок. —Я буду сумувати за тобою, бо я полюбив тебе…
—Дякую. —усміхнулась Коробка. —Довіряй цим Рукам!
Добрі Руки принесли Фіолетовий Моточок додому. Вони пахли ніжним теплом і щирою радістю. Тут Моточкові довелося згадувати слова Старої Картонної Коробки: «Довіряй цим Рукам!» Бо те, що Руки почали робити з ним, було і дивно, і незрозуміло, і неприємно, і навіть боляче…
Спочатку Добрі Руки розправили моточок і почали занурювати його в якусь прозору рідину з білою піною. Вони легенько стискали його і знов занурювали в цю рідину… Духмяні краплинки проникали глибоко в його середину. Фіолетовий Моточок дуже хвилювався, але був певний, що все буде якнайкраще!
Потім його причепили до білої грубої нитки. Він з подивом відчував, як білі краплини зкапують з нього вниз. Здавалось, що він підростає… Було свіжо і солодко.
Невдовзі Фіолетовому Моточку довелося пережити ще одне випробування. Добрі Руки загорнули його в білу тканини і почали… притискати чомось дуже важкенним і гарячим. Це було дуже боляче!
Останнє, що пам’ятає Мотчок: Добрі Руки розділяли його на ниточки і розрізали гострими ножицями. Це було зовсім незрозуміло. Але Фіолетовий Моточок щиро довіряв Добрим Рукам.
Майстриня завершила вишивати свою картину. Вона раділа і була дуже задоволена. Від фіолетового моточка не залишилось жодної ниточки. Всі вони до ладу були вшиті у чудове полотно. Моточка вже не було, але він жив у своїх ниточках новим радісним життям…
Кожен з нас створений Богом неповторним і незамінним, унікальним і пречудовим! І для кожного з нас є своє місце в Його Картині!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Боль - Pavel Mironov *Чизэл ( врачи г. Донецка открыли франтитную пазуху в правой лобовой части головы. Мне было 19 лет. Франтоэтмоэндотомия диагноз.
Наркоз действовал только 30мин. Операция шла 3часа45мин.
Моя родная мать научила меня с детства молиться Богу. Она рассказывала детям о том, что каждый ребенок имеет своего ангела.,, В трудный час молитесь Господу и Он пошлет вам своего ангела" говорила она. И вот здесь как никогда раньше пригодился опыт молитвы. Тот самый ангел с которым познакомила меня в детстве мама, стоял рядом со мной. Я ощущал невыносимую боль
во время вскытия черепа и чистки. Я кричал и плакал как ребенок. Руки и ноги были привязаны к операционному столу. Слезы и кровь смешались вместе и текли за шею по подголовнику и под меня. Общий наркоз был противопоказан. Вдруг я услышал голос асистента-врача:
,,Павел. Операцию ведет Ильянора Михайловна.У нее ручки как у ангела..." О Боже :,, подумал я, что это случайность, что я слышу это самое дорогое слово (Ангела) во время моей молитвы о помощи к Богу? О нет. Ты здесь Господь!
Операция закончилась. Кто меня может переубедить ,что Господа нет. Двое человек в этом же госпитале с таким же диагнозом, молодые как я, получили заболевание на Черном море в г.Одесса, где заболел и я, умерли.
Меня Господь хранит по сей день.
Остаточные явления перенесенного реногенного менингита сопровождают меня каждый день. Но Ангел всегда со мной. Только Он дает силы для жизни.
Дорогой друг! Не забывай о том,что и у тебя есть Ангел. Не имеет значения, веришь ли ты в это или нет, мой совет тебе-молиться.
Вера - это дар Божий. Она появляется после молитвы.
Не можешь молиться, я буду молиться за тебя, только сообщи кто ты, и о чем просишь молиться.
Бог работает 24часа в сутки,7дней в неделю. Не забудь появиться к Нему на апойтмент. Возможно не придется являться к земным врачам. Желаю здоровья!!!!!!!!!
